up-

[лp-]

pref.

1) у значенні: вгору, догори додається до іменників, утворюючи pізні частини мови:

upland - гористий

upstairs - нагору

2) додається до дієслів та віддієслівних іменників, утворюючи іменники із значенням зростання підйому, піднесення, зміни стану і т. п.:

upheaval - зрушення; переворот

upswing - покращання, поліпшення

3) додається до дієслів, утворюючи нові дієслова, що вказують на повноту дії:

to uproot - викоріняти, викорчовувати, виривати з коренем

to upturn - перевертати; перекидати